Армійські софізми - 39 (18+)

Всі випуски софізмів від бійців АТО читайте в Армійських софізмах, а історії бійців в рубриці "Наші Спецпроекти".

Журналісти depo.ua склали добірку софізмів, жартів, віршів, кумедних світлин та картинок від бійців АТО і військових волонтерів, які вони публікують в соцмережах. Ми публікуємо їх мовою авторів, з авторською лексикою, орфографією та пунктуацією.

Для того шоб не обсуждать всим фейсбуком мєлодрами с плєнними некомбатантами і не чувствувать себе тєрпілами - нєхуй їх брать в плєн.

Вполював.

Допросив.

Хуйнув і піздєц.

Лучше читать "Сьогодні в ході бойового зіткнення знищено ..." чим возить гавно по лєнті про якогось обсоса російского і його недоношеної мамаші. (Сергей Сергеевич)

Джерело: Facebook/В'ячеслав Власенко

Рубрика -ты шо так гнать и не бибикать.

Если бы в мире выдавали медали за ебанутость , жабогадюки б ходили каждый шо брежнев в орденах.

Прочитав новость о том, что пленный военный агеев,он же сын свиньи и собаки ,по заявлению своего адвоката был схвачен ВСУ в параше, я сначала долго ржал. Потом проверил чи это не фейк.

#яєробота

Ви сидите вдома і нудитесь? Ви знаєте чим ви будете займатись взавтра, через тиждень, вже запланована відпустка через півроку. Ви бажаєте щось змінити в своєму житті?

Вітаємо на агітаційному пункті ЗСУ. Тут ви отримаєте невизначенність в завтрішньому дні! Ви не будете знати що вас чекатиме через півгодини!

Важко вибрати що їсти сьогодні? За вас вже все придумали!!!

Набридло спати в одному й тому самому ліжку? Тут можна не спати взагалі!!!

Пропоную роботу: в звязку з наближенням 6ї хвилі демобілізації, приймаються заявки на службу в ЗСУ.

АРМІЯ ЗАБЕЗПЕЧИТЬ:

- взуттям

- комлектом форми

- кіскою

- бронежилетом

- спальником

- карематом

- файнєцким рюкзаком

- зарплатнею.

Вимоги до кандидатів:

- не бухати

- працювати

- хотіти навчатися

- наявність паспорту, військового квитка, відсутність судимостей.

Якщо є досвід АТО то ви отримаєете бонусну пачку згущика в подарунок! Тут ви зможете перевірити себе і інших. Набратися життєвої енергії, або розчаруватися в усьому.

Любите подорожувати? Тому розвідка саме для вас. Нові місця, піші походи.

Любите екстрим? Ніякий сноуборд не зрівняється з звуком роздираємого повітря від 120ї міни.

Потрібні люди з досвідом і без. Потрібні бійці, діловоди, кухарі, ремонтники, автомеханіки. Ти думаєш що не продеш медкоміссію? Спробуй. Яущо в мене вийшло, то в вас точно вийде.

Хлопці і дівчата - приєднуйтесь. Тут весело.

П.С.: думка автора сьогодні може не співпадати з його ж думкою завтра, коли роз'їбе командир. Або трапиться якась хуйня.

П.П.С.: трошки від себе: батальйон з жовтня 14го по сей час в АТО. З них було 3 місяці полігонів, але ми вижили. Відсутність стройових затягів. Але, любов до порядку. Коллектив взагалом хороший. Є свої зради і перемоги.

Є вайфай!!!

П.П.П.С.: контракти на 3 і 5 років. (Іван Чупа)

Джерело: Facebook/Максим Корабльов

Стали думать про веселье

Так, что б горести не видя

Хочешь три,

А может десять

Все зависит от контракта.

И придут весельем полны

Те, кто в детстве верил в сказки

Что добро над злом вершиться,

Что награда будет вскоре.

Смогут саблею играю

Уничтожить зло на свете…

Только зло имеет силу

И контрактом бьет по морде.

"Ты хотел менять устои?

И служить еще отчизне?

Вот тебе, дружок, догана

Что бы не был самым умным!"

Ежи (з групи "Рагулі неперможні")

Джерело: Facebook/Іван Петров

На одному нашому опорніку теж був жмен собацюр. Ми їх прозвали РСА. Розвідувальна сигнальна апратура. Чуяли усьо) (Іван Чупа)

Коли всю зиму навколо палала війна, ми з Шайтаном виконували важливе завдання – несли караульну службу на воротах, тобто я в будиночку пив каву зі згущонкою, а Шайтан тріпався на вулиці по телефону. Раптом мій спокій було порушено невідомими голоса за воротами - Шайтан не відриваючись від телефону намагається відшити через решітку невідому місцеву жінку. На мою появу напарник прореагував блискавично: "Поговори ти з ними, бо я по телефону базарю".

І тут я розпочав діалог, який не забуду все своє життя.

- Вечір добрий, що Вам потрібно? - на той момент ми не стільки дратувались нахабству місцевих попрошайок, як ставились уже до нього з байдужою іронією.

- Ви приїхали нас захищати, любі наші захисники, - місцева жіночка заходила здалеку.

- Дякую, так. А що Ви конкретно зараз ввечері хочете?

- Ну, ви же наші захисники, приїхали нас захищати, ми вам так вдячні, - жіночка була буха в сраку і явно щось хотіла.

- Я Вас почув, скажіть, що конкретно зараз Ви хочете?

- Ось ви наші захисники, приїхали нас захищати...

Ця мантра мене вже почала діставати:

- Коротше, що треба? Про те, що "ми - захисники", я почув і зрозумів!

- Ви наші захисники, приїхали нас захищати, а, розумієте, я така беззахисна...

Нарешті ми підійшли до суті!

- Так а я тут чим допоможу? Тільки конкретно!

- Розумієте, ви – наші захисники, а у мене така проблема, така біда... Я живу з дочкою і вона на тиждень у Маріуполь поїхала, тепер я вдома одна, беззахисна, до того ж я так боюся темноти!

- Ми, захисники, тут до чого? Вам лампочку вкрутити треба в хаті чи що?

- Ні, просто тут така справа... Я подумала…

- І що придумали?

- Виділіть мені солдатика, щоб зі мною був поки дочка повернеться!

- В смислі виділіть? – чого-чого, а такого перебігу подій я не міг не передбачити, ні усвідомити навіть зараз.

- Ну... виділіть... будь ласка... я його накормлю... а він зі мною буде поки...

Тут я зрозумів, що заперечувати не варто, треба звести все до абсурду, щоб вона сама пішла, а моє серце не краялось через бідну жінку, яка лишилась самою у нужді та темній хаті.

- Жіночко, я Вас чудово розумію і навіть підтримую, але, розумієте, ми ж Збройні Сили України, офіційна структура, давайте Ви напишете заяву, ми передамо її командуванню і воно задовольнить Ваше прохання.

- А без заяв ніяк не вийде? – у жінки в очах блиснув промінь надії.

- Ніяк не вийде!

- Дайте тоді листок та ручку, я згодна все-все написати!

Я був здивований такою цілеспрямованістю, тому пішов до нашого караульного будиночка, вирвав листок із журналу чергувань та прихопив з собою олівець. Вроджений авантюризм штовхав мене до нових звершень, а цікавість підбадьорювала не втрачати самоконтроль та чекати на розв'язку цієї неординарної пригоди.

Отримавши листок та олівець, жіночка після низки п'яно-граційних каліграфічних рухів повертає мені листок. "Я хочу тебе. Ліля", - повідомив мені недавні житель журналу чергувань і грайлива посмішка жінки.

- Жіночко, я ж Вам казав, що ми офіційна структура, такий папірець ніхто не підпише. Треба по формі: "Заява, я така то і така, прошу те і те, уточніть усі моменти, дата-підпис". Ясно?

Жінка почала переписувати, консультуючись щодо всіх моментів. Як же мало припекти, що людина таку абсурдну заяву пише з серйозним та цілеспрямованим обличчям. Проте я зі всією своєю щирістю прагнув їй допомогти:

- Обов'язково вкажіть, що до важких і небезпечних робіт зобов'язуєтесь не залучати, будете годувати, строк і адресу перебування ще вкажіть.

- А на який строк можна?

- Як в наряд, на добу. Далі людина втомлюється, тонус втрачається.

- Так мені ж треба на три доби!

- Та ладно, прийдете ще раз, ще заяву напишете, щоб у солдатика ротація була яка не яка. Кажу ж, стомиться, тонус втратить, пильність.

- Нашо мені ходити? Можна все таки на три?

- Ну, пишіть на три, - я уже нічому не міг заперечувати.

- А як на рахунок інтимної сфери? – жінка підійшла до основного.

- Так-так, обов'язково вкажіть з інтимом чи без! Це ж найважливіше!

Далі Ліля, виконуючи всі мої і Шайтана вказівки і формальності щодо такої непересічної заяви, описувала суть "клопотання".

Дата, підпис. Заява написана.

- Все, дякую, передамо керівництву. Приходьте завтра за відповіддю.

- А чого завтра? Невже сьогодні ніяк?

І тут зі штабу покурити вийшов наш комбат, що дарувало Лілі шанс на швидкий розгляд заяви та отримання жаданого солдатика.

- Пане сотник, у нас звернення від місцевого населення, - звернувся я до комбата.

- Ого, - він явно не чекав на такі серйозні папери вночі, тим більше, що вираз мого обличчя вказував на серйозність клопотання.

Комбат пішов роздивлятись заяву у світлому приміщені, але за хвилину вибіг:

- Жіночко, жіночко, я Вас підтримую цілком та повністю! Це реально потрібна справа, але тут є проблема - начальства у нас немає, ми тут всі сторожа. Ви знаєте де стара лікарня? – в той час там прилисток знайшов батальйон морської піхоти.

- Знаю...

- От там все начальство, сходіть віддайте їм, скажете від нас. Там все вирішать, Вам неодмінно допоможуть і виділять бійця! – від усієї душі щиро розпинався комбат.

Раптом окрилене шансом на успіх обличчя Лілі змінилося маскою злоби та відчаю, потекли сльози втрати.

- Що ви з мене дуру робите? Та пішли ви всі! Сволота така! - з цими словами вона пожмакала папірець, жбурнула у нас та попленталась геть з почуттям розчарування у Збройних Силах України, що приїхали її захищати від терористичної загрози.

Комбат посміхнувся, підняв папір, дбайливо розгорнув:

- Бляха, я це завтра в сектор відвезу..." (Олексій Бешуля)

Джерело: Facebook/Рагулі непереможні

От стоишь ночью в наряде, тишина. Рация молчит.

Луна светит, звезды подмигивают, спутники летают. Или беспилотники, я их не разбираю. И Марс, названный в честь бога войны, маааленький такой, несерьезный.

И мысли философические в голову так и лезут так и лезут.

А потом тяжелым чем-то накидают под утро, и нафиг вся романтика пропадает.

Ну не скотыняки те орки, а? (Анатолий Опанасюк)

Листи боївкара Лисика Чуджі

Драстуйте, рідненька мамо. Вибачте, що довго не міг ся писати. У минулому листі я вже писав – сум за нашою стріхою перебиває буть які почутті. Мені вже не так важко сі адаптувати, бо всі хлопи вельми гречні. Я ще досі не чув жодної лайки. Хіба що, пане Хорунжий дивлячись на нас, хватаетсі за голову та бормоче: "Трах той шлях, знову набрали вар"ят, хутко збирайтесі на Мед. Огляд і готуйтесі до аналізів".

Мамуську, от як то краще то зробити, щоб готуватисі? Це на певно, тре якось добре поводитисі чи шо?

Цілую вас.

Вас ще більш задумливий син Лисик (з групи "Рагулі непереможні)

Джерело першої ілюстрації: Facebook/Олексій Шевченко