Армійські софізми - 57 (18+)

Журналісти Depo.ua склали добірку софізмів, жартів, віршів, кумедних світлин та картинок від бійців АТО і військових волонтерів, які вони публікують в соцмережах.

Ми публікуємо їх мовою авторів, з авторською лексикою, орфографією та пунктуацією.

ССО...

Видали нам нові "тактичні" перчатки, під розпис... А палець, коли намагаєшся нажати на курок автомата зігнути майже неможливо... Ми їм дали назву "Мінські домовленності", спеціальна розробка, щоб ми не стріляли (Тимур Кобзар)

Якщо вигнати Порошенка зараз, і призначити президентом мене, то не тільки пенсія через рік буде у три рази більше, але й борщ буде в три рази більш смачний, жінки у три рази красивіші, ланоси в три рази швидші, трава у три рази зеленіша, у чоловіків будуть в три рази довші, а небо - у три рази синіше. Все це абсолютно реально, обіцяю. (Макс Колесников)

- Мужик, а чего ты в армию не идёшь?

- Та ну, там все безнадежно. Идеи уже нет. Снабжение говно. Вот друг друга моего соседа говорит, а он там был,- не одевают, командиры отстой и вообще это все игры псевдопатриотов...

- Мужик, а ты вообще срочку служил?

- Нет.

- Угу, понятно.

- Что понятно, работал я учился не до того было.

- Не, ну это я понимаю. А когда война пришла, почему не пошёл?

- ....Так то же не война..., та там и без меня хватило, и вот если бы тут, а то там...

- Ясно мужик, а чем сейчас занимаешься?

- Сейчас? ... Та с работой напряг сейчас. На стройке, не ну на стройке я не могу... мне дома быть надо жена уже третьего понесла...

- И что?

- Ну пока она на работе я с малой, а потом старший из школы.

- Мужик, а ты знаешь, что армии это не только стабильность з/п, так ещё и расти можно. У тебя же вышка?

- Ну да, та херня. Кто мне даст?

- Как минимум законы там всякие дурацкие ...

- Не, ну вот друг друга соседа сказал...

- Мужик, как же круто, что ты в армию не пошел!!! (Дарья Андрусенко-Якотюк)

— Тату, — спитала маленька Марійка, — а можна я надішлю валентинку людині, яка живе в іншій державі?

— Гадаю так, — відповів тато. — А кому це ти хочеш надіслати валентинку?

— Путіну.

— Путіну?! — перепитав здивований батько. — Але навіщо?

— Ну, — сказала Марійка, — уяви собі: Путін отримує валентинку з освідченням у любові від маленької українки. Він почне думати, що не всі українці такі погані, й любитиме світ трохи більше. А потім, коли він отримає ще кілька валентинок, він зрозуміє, що насправді українці чудові, й тому він нарешті припинить казитися, й публічно визнає свої помилки.

— Марійко, — сказав глибоко розчулений батько, — це найчарівніше, що я коли-небудь чув…

— Я знаю, татку, — відповіла Марійка. — І коли він приїде до нас, наші військові цю с*ку нарешті пристрелять…(с) Andrey Ryzvanyuk

Чорний гумор. Згадалося. Підхожу до ДШКшніка і питаю:

- як ти його з дашки вчора йобнув?

- то не я! Я в пріцела дивився. Цілився. Тут цей лунтік став. Кулька на землю поклав, автомат поруч положив. Достав з кармана МДЗшку. Засунув собі в рота і молотком по капсулю - телеп. Їбало і розвернуло. Я нать не стріляв!

- то так прокуратурі тре розказувать.)))) (Іван Чупа)

Вiйськово -Лікарська комісія,Це Хогвартс :) Чарівники та Маги ,я Вам доповідаю :))

Тут з хворої людини за 14 днів можуть офіційно зробити ЗДОРОВУ ЛЮДИНУ :) а за 20 днів із здорової людини зробити інваліда :) навіть без ліків :)) Чарівний інструмент- кулькова ручка,переважно чорного кольору на білій бумазі ;) Тут ви навчитеся здавати аналіз калу в стрибку, заміряти артеріальний тиск в польоті , бути в трьох місцях одночасно,тощо... Навчитеся таким кульбідам аби довести чи спростувати(залежно від ситуації)ту чи іншу хворобу про які навіть і не здогадувалися :)) Також вивчите МАГІЧНИЙ ТА ВСЕМОГУТНІЙ 402 наказ Міністерства Оборони :)) майже на пам'ять з усіма поправками та таблицями:))) ібо як пише Великий Пророк і Мессія Мартин Брест #АрміяТоСекс :)) (Вадим Бондаренко)

Можно ли использовать российское видео в целях пропаганды? А легко, если это обзор украинского сухпайка (Юрій Руденко)

Азимут

- ітак. Приставляєш компас до карти так. Стрілку сюдво. Цу тудво. І в тебе має бути цифірка. Потім на цю цифірку дивися і йдеш. Ну і паркроки рахуй. От тобі і напрям.

- а бритос луччє розказував!

- ти обше англійської не тямиш і точку на карті поставить не зміг!

- ну, пєрєводчіца лучче переводила чим ти ото зараз нам мазгу їбеш. В лісі.

В розмову вліз третій:

- в якому ми загубились.

- Та ніхуя ми не загубились. Першу точку нашли? Нашли! А до другої тут хуйня осталась.

- ти ж рахував 750 паркроків. А в нас уже за косарь перевалило!!!

- виляли багато. Болото яке було!

- маленьке воно було!

- так, не пизди ротом! Диви! Йде хтось.

Ліниво брідучи лісом йшов один з наших інструкторів. Він думав про щось своє і шукав в лісі таких як ми - патіряшок.

- привєт!- він поздоровкався і витратив на це майже весь свій словниковий запас культурних слів українською.

- драсті.

- заблукали?

- нєєєєєєє. Шо ви! Ми знаєм куда йдем!

- ну я тоді пішов?

- ееееееее. Даааа..... Тільки ето - де ми є???

******

На наступний день були нічні походеньки по цим самим точкам. Ліс був вельми не гостинний і голки з коліна я видлубував ще досить довго. Ми швендяли, швендяли і переконалися що на паркроки надіятися неможна. Як і на ту гомнокарту яку дали нам інструктори. Чому я не скачав район армії сос...

Рижий вождь розказував політику партії і попутно триндів з нами:

- ітак. Вночі лазити небезпечно. Тому не поспішайте. Але шоб кожен єблан уложився в відведений час. І заради бога! Не паліть багаття! Ви постійно палите багаття.

- ми не палимо багаття!

- ні, це суто ваша українська фішка. Тільки десь став - палиш багаття і дістаєте хавчик. Ше які питання будуть?

- ми шо, точно так робим?

- чи ще РОЗУМНІ питання будуть?

*****

Три группи з чотирьох вже повернулись. Четвертої ніяк не було. Мобілки інструктори забрали. Тому дозвониться шоб вони повертались не вийшло. А ті телефони шо взяті були на ничку - не ловили. Ми сиділи, курили і ганяли пиздуна. Юля і Рижий Вождь сиділи поруч.

Ставало холодно і ми розвели багаття. По рюкзаках знайшлося сало і ковбаса. Хтось з кишені нарив хліб. Очікування четвертої групи перестало бути напряжним.

- вождь, от скажіть. У вас же тоже були трабли з сєпаратістами. Ірландці там. В Шотландії тоже хтось бучу якось підіймав.

- ну, в шотландії, ті хто виступає за незалежність це палкі фанати фільму Хоробре Сердце. Тобто не самі розумні люди що кричать...

- ФРІІІІІІІДОООООООООООМ.- долинуло з гальорки

- саме так. Дехто думає що всі шотландці постійно кричать ФРІДОМ! Так от. Ми не кричимо ФРІДОМ і не маримо повстанням. А от ви - постійно палите багаття!

- да. Але ковбасу ти приніс!

Рудий вождь посміхнувся і тихенько процідив:

- фрііііідооооом.

Четверта група на ковбасу не встигла... (Іван Чупа)

Пистолет.

Он постоянно смотрел на пистолет. Хотя что там было рассматривать, пээм як пээм, правда - с понтовой фабовской черной рукояткой, такой, знаешь, типа прорезиненной и с кнопкой под сброс магазина. Рукоятка стоила дурных денег и никакой смысловой нагрузки не несла. Как, собственно говоря, и сам пээм.

Я попытался небрежно поправить кобуру. Шо там было поправлять - непонятно, лучше бы я почистил пистолет перед выездом, или хоть отколупал с этой понтовой рукоятки совсем ординарную желтую глину. Но ты ж понимаешь - времени вечно нет, да и повод поездки был безумно серьезным.

Мы выехали к шиномонтажу, тому, что на трассе, под Новотроицким, напротив заправки. Тому, возле которого недавно упал сепарский птур, тому, где нас ждали волонтеры откуда-то с Западной Украины. На шиномонтаже стояла "жига" шестой модели. Точь-в-точь, как у моего отца, только серая и позже на пятнадцать лет.

Жигуль был младше пээма, я был чуть старше жигуля, и мы все втроем были абсолютно древними по сравнению с пацаном, который зачарованно уставился на мой пээм.

Ярик грузил продукты - нам привезли колбасу, печенье, короче - балобасы, и мы не отказывались, потому что во-первых мы были благодарны, а во-вторых - это могли взять мы или кто-то еще. Ярик решил, что это должны быть мы, а мне было все равно. Мне уже давненько было все равно, ну или я хотел так думать. Я курил, опершись о борт форда, и глазел на дорогу, пацаны сортировали коробки, вечер апреля шестнадцатого года, неожиданно теплый, навевал внутрь меня какую-то грустную хрень. Грустной хрени в меня помещалось много.

Хотелось домой. Дом был от меня в полутора километрах и в соответствующем пункте бойового наказу назывался "взводний опорний пункт 72203 1.5 км східн східн окол НОВОТРОЇЦЬКЕ". Хотелось заскочить с разгона на террикон, надеясь, что сепарам будет лень стрелять, приткнуть машину к склону, бросить ключи в замке, скинуть броню, забраться в нагревшийся кунг, лечь на неровную койку и… и встать, чтобы покурить стопервый раз за этот заканчивающийся день.

Пацан лет восьми вылез из "шахи", окинул взглядом нас, волонтеров, форд, бусик, трассу и КПВВ. Дернул ухом в сторону звуков прилетов где-то под Ясным, привычно, как и все тысячи прифронтовых детей. И уставился на мой пээм.

Меня даже не продрало вот это вот наше военное, непонятно-болючее, когда чужих детей видим и своих вспоминаем. Пацаненок был в два раза старше моего, и был худющим и белобрысым. А еще - его недавно били, зажелтевшие синяки были на скуле, лбу и даже, кажется, на шее. Я вдохнул последнюю, самую горькую затяжку и выкинул бычок под машину, под неодобрительный взгляд владельца шиномонтажа. В кузове пикапа продолжал возиться Ярик.

Из за машины вынырнул мужик, как-то боком подошел к нам и потянул пацана за руку. Невнятный, незаметный, никакой, абсолютно серый и тоже светловолосый. Мальчик зло дернул рукой и придвинулся ближе ко мне, не спуская глаз с потертого пистолета. Мужик вздохнул.

- Все, Мартін, прощаємся і можна їхати, - свесился с кузова Ярик, глянул на нас, подумал и добавил, - Ну чи я зара збігаю сємак візьму дохєра, бо пацани просили. Ага?

- Агаааа, - протянул я, щелкнул холодной кнопкой и потянул пээм из почти новой а-лайновской кобуры, - Давай. И пепси командиру возьми.

- Одну чи дві?

- Ярик.

- Поняв. Зара буду.

Машина как-то жалобно качнулась, Ярик легко соскочил на пыльный асфальт трассы и потопал в сторону магазина. Я молча вытащил пистолет, отсоединил грязный шнур, вытянул магазин и передернул затвор. Пацаненок не сводил глаз с пистолета, мужик - с меня.

Патрон выпал в руку, я сунул его в карман, снял с боевого взвода и протянул пистолет пацану.

Мужик качнулся и даже что-то булькнул. Пацан спокойно протянул худую руку и цепко взял пээм. Опустил руку. Поднял. Положил палец на спусковой. Прицелился куда то в сторону колеса. Рука была вся в веснушках и ссадинах, пистолет выглядел… как пистолет в руке восьмилетнего ребенка. Глупо, опасно и совершенно дико, то есть так же, как и вся наша война в жизни этого мальчика.

Мужик опустил руки и отвернулся. Пацан аккуратно потрогал срез ствола, а потом попытался передернуть затвор. Я запустил руку в карман горки и вспомнил, что забыл купить сигарет.

- Спасибо. - серьезно сказал пацан и аккуратно положил пистолет на капот форда, встав для этого на цыпочки.

- Будь ласка, - кивнул я. Со стороны Ясного наростали звуки приходов стодвадцаток, КПВВ наверняка уже закрылось, и вечер войны опять обнимал молчаливый, побитый, светловолосый и веснушчатый Донбасс. (Мартин Брест)

ЗаєзжіПонаїхало

Час од часу на позиції хтось приїздить. Ми з сусідами до хрипоти інколи спорим, мовляв, хто і якого хуя. Ви гонітє. Кого пускаєте? Де БР?

А потім рраз і від того хто слини більше всіх налив прилазе на опорнічка дехто. "Хуйлобан чи толковий?" думаємо ми. І граємо в "Командіровочне бінго".

- а ви хто? А з якого підрозділу? А шо за ружжо? А на скільки приїхали. А нашо приїхав?

Саме главне питання - на скільки часу людина приїхала. Він може бути ким завгодно: нациком, азовцем - біатлоністом, погранічніком, правачем, сєпаром шо ошибся позицією, ССОшніком. Але саме час перебування визначає чи буде в мене до нього інтерес.

День-два? Нецікаво. Покажу позицію де його гарантовано не вб'ють. Хай тішиться.

Тиждень? Інша мова. Поводжу, покажу, розкажу обстановку.

Чому так? А тому що за тиждень можна сєпара вполювать. За день два - навряд. Сєпар він як і олень - лякливий. Ховається постійно. Ходить і очкує. Я теж поочковую. Бо їхні ПКМщики вельми непогано пулькають. А моє ДШК змушує весь лівий сектор завалювати їбальніки вдень. Окрім того шо сєпар лякливий, він ше і лінивий. Тому ходе одними тропами. І тре тіко тропу ту найти. І можна починать полювання.

А приїзджає всіляке.

Підкотив бус. З буса вилазить снайперська тройка. Ружжа - слиною вдавитися можна. Ми на работу. Пафосно заявив самий здоровий. Взяв в руки зброяра і полізли шукать позиції. Ввечері уходять і презирливо через плече кидають "што то нєт у вас тут сєпаров, не висовуюцца". Нє, блять, він мав там стояти і чекати тебе. Прапором помахувати і з хрестиком на лобі. Всіх дурних вже тут давно вбили. Вас покликали шоб розумних поганяли.

Прилізло їх чоловік з 12. Всі касіві. Привезли своїх спостерігачів, снайперів, кулеметників, бабу хіба шо не взяли. І жили з нами тижня три. Оце уровєнь! І ітог не заставив себе чекати - чотири жмура на тій стороні і два тижні веселухи коли приїхали сєпарські антиснайпери. І ходити по тропінкам з обидєного перетворилось на ніхуйовий екстрім.

Всіляке буває. :-) (Чупа Іван)

#новини_з_боівки #арміяфм #jz

За підтвердженими даними, у рамках Мінських домовленостей під час гри у сніжки загинув один з радників ГШ НВФ ОРДЛО. (Рагулі непереможні)