Армійські софізми - 41 (18+)

Україну захищають мудрі та дотепні люди, тому в АТО що не слово – то афоризм, софізм, слушна думка чи дотепна байка

Армійські софізми - 41 (18+)…

Всі випуски софізмів від бійців АТО читайте в Армійські софізмах.

Журналісти depo.ua склали добірку софізмів, жартів, віршів, кумедних світлин та картинок від бійців АТО і військових волонтерів, які вони публікують в соцмережах. Ми публікуємо їх мовою авторів, з авторською лексикою, орфографією та пунктуацією.

Джерело: Facebook/Василь Будик

Проклятья Галатея(с)

Да, что б тебе в -20 выйти на улицу без термухи в одном тактическом килте!!! (Рагулі непереможні)

"Чтобы нормально заснуть, Аксенов на ночь считает туристов"

Для тех, кто ее защищал, свобода имеет особый вкус, которого никогда не узнают те, кого защищали (Тім Лінукс)

#ДикаяВедьма

Бармалей :

-Ведьма, полеты без увольнительной -это СЗЧ (Яна Червоная)

Джерело: Facebook/Контракт до закінчення особливого періоду

В Украине такой же принцип управления массами, как и у москалей.

"Найди врага, обозначь это пиплу и напоминай о нем постоянно.

И делай, что хочешь. Вот прям всё.

Пиплу будет не до тебя. О будет занят войной в соцсетях, на лавочках, в очередях побеждая врагов в словесных баталиях.

А если накосячишь слишком, если пипл вдруг заподозрит неладное, то сделай парочку показательных арестов. Можно сразу отпустить на поруки. Главное картинка. Пипл схавает под пиво.

Язык, "путин нападет" и донецкие.

Под этот салат нас грабят уже четвертый год.

А пипл хавает.

Хочется спрятаться в камуфляж и проснуться.

Когда закончится этот долбаный сон... (Анатолий Опанасюк)

Джерело: Facebook/Контракт до закінчення особливого періоду

А косити під іноземних найманців - моветон, чи ще в тренді? Якось заходимо з братюнею в магазин. Кажу, розтягуючи слова на південний манір:

- Let's see: we need some bananas, yoghurt, soda for y'all ugly ol' bastards, and batteries. And I assume that the yoghurt is over yonda'...

На касі братюня, професійно картавлячи, чіпляється до місцевої молодьожи:

- Рєбьюата, а гдіє можьно купіт батаруейка в ващь гороуд?

Я ору вголос і розраховуюся з касиркою. Та сяє на всі 32, уявляючи своє весілля на ранчо в Техасі, ферму з крокодилами і коханця-негра...

Заходимо в інший магаз. Кажу до продавщиці:

- Proszę pani tylko ten Czester oraz Sytro. To wszystko.

- Какой честер? - питає матьора продавщиця.

Запитально дивлюся на братюню, той підказує:

- Кольор.

- Niebieski.

Продавщиця:

- Шо-шо? О_о

На виході братюня (правда, на якийсь боснійський мотив) питає у двох симпатичних касирок:

- Прощю прощєнійа, а ві больщє ньє відєлі полякув в фащь город?

Ті посміхаються, а ми ржемо вголос у джипі. Братюня каже:

- Уявляєш, як вони пліткуватимуть сьогодні? "Вот, заходили как обычно эти нищеброды-укропы, а с ними два ОГРОМНЫХ поляка..."

Я ржу і заливаюся білоруським ситром. Інформаційний тероризм у дєйствії. Успішно водимо немитих за носа з 2015-го року.

#армійське (Харитін Старський)

... Я пехотинец, грязный, мерзкий, вонючий, потный, не мытый и прекрасный маленький ублюдок что отгоняет волков от наших ворот уже три года. Я пехотинец. Мы выглядим как солдаты, разговариваем как моряки а дерьмо выбиваем из тех и других. Воин днем и ночью, пьяница по случаю.

Вечно преданный. ... (Богдан Шидловський)

-Ну что, путь мама услышит, пусть мама придеть? – спросили сокамерники Агеева перед тем как проводить в сторону клозета. (з групи Рагулі непереможні)

#новини_з_боівки #арміяфм #армияфм

В связи с тем, что отпускники начали заканчиваться, а новое пополнение из "Казачков", зеков и всякой швали не в состоянии обеспечить вакансии в НВФ ОРДЛО было принято решение на создание дополнительных ВУСов: Снайпер-Радист одним глазом смотрит в ПСО, другим в шифр-блокнот, одним пальцем жмет на спусковой крючок, а другим на ключ. Во время боя отстреливает важные цели и одновременно организует связь с центром, при этом стараясь не попасть в плен. Также медик-взрывник, гранатометчик-пулеметчик ну командир, он же психолог.. (з групи Рагулі непереможні)

Джерело: Facebook/Контракт до закінчення особливого періоду

Небольшой текст доя понимания ситуации.

В стране война. В которой в той или иной степени участвуют все ее граждане. Часть из них-єто состав нашей Действующей Армии. Часть служит в Армии-в подразделениях обеспечения,учебньіх центрах,частях,находящихся на БД,но напрямую не задействованьіх на Востоке.

Вторая большая группа людей-єто резервистьі первой очереди. Отслужившие и отвоевавшие по мобилизации и вернувшиеся к своим довоенньім занятиям.

Далее идут родственники,членьі семей,волонтерьі и небайдужі громадяни.

На самом деле на круг-єто гдето процентов 10-15 максимум населения страньі. Люди сделавшие доя себя за три года определенньіе вьіводьі и вьіработавшие определенньій "образ действия". К чему єта вся преамбула? А к тому,что Большой Войньі у нас пока небьіло. Но наблюдая крайние телодвижения вот лично у меня все больше и больше зреет уверенромть что она будет. Нет-не завтра. И не в єтом году. И скорей всего даже не в следующем. И вот єто вот "не в следующем" прекрасно понимают как бойцьі ДА,так и остальньіе упомянутьіе мной вьіше категории граждан. И вот єто понимание может сьіграть очень злую шутку...

Вьізьівая иллюзорную мьісль,что большая война их не коснется. Коснется. За три года достаточно отлаженьі все процедурьі которьіе не позволят просто подтерется повесткой или свалить в сзч и откосить от фронта... Создан определенньій репрессивньій аппарат,которьій предназначен доя недопущени позорньіх собьітий весньі 14го года. В Армии идет плотное закручивание гаек. И надо понимать что єта пружина она не может сжиматся бесконечно-наступит момент когда ее прийдется отпустить. И если вот єтот момент застанет лично Вас со "спущеньіми штанами"-єто уже к сожалению будут лично Ваши проблемьі. Причем вне зависимости от того где єто произойдет-на Восточном Фронте,когда вьі увидите атакующие танковьіе бригпдьі противника и пожалеете что проволоебили стрельбьі из рпг или гдето в аєропорту,где просканировав вашу биометрику погранец вежливо передаст вас в руки наряда ВСП....

К чему єтот весь текст... Зима она близко на самом деле. И об єтом надо помнить. (Иван Савельев)

Листи боївкара Лисика Чуджі

Драстуйте, рідненька мамо. Вибачте, що довго не міг ся писати. У минулому листі я вже писав – сум за нашою стріхою перебиває буть які почутті. Мені вже не так важко сі адаптувати, бо всі хлопи вельми гречні. Я ще досі не чув жодної лайки. Хіба що, пане Хорунжий дивлячись на нас, хватаетсі за голову та бормоче: "Трах той шлях, знову набрали вар"ят, хутко збирайтесі на Мед. Огляд і готуйтесі до аналізів".

Мамуську, от як то краще то зробити, щоб готуватисі? Це на певно, тре якось добре поводитисі чи шо?

Цілую вас.

Вас ще більш задумливий син Лисик (з групи Рагулі непереможні)

#армійське

Привіт, воєнний. Хочеш знати, що буде, коли ти повернешся з війни?

Тебе зустрінуть друзі й домашні. Ну, або не зустрінуть, по-різному буває. Приїдеш додому чи будь-яке інше місце, де можна скинути рюкзак і берці. Знімеш камуфло, від якого ще пахне порохом, мастилом і пилюкою Донбаських доріг. Акуратно складеш або повішаєш у шафу. І з цього моменту почнеться новий відлік твого життя "на гражданці".

Там багато різних людей, на гражданці. Двіжуха серйозніша, ніж у тебе на ВОПі, коли приїжджає якийсь діяч з перевіркою. Є люди, які подорожують за кордон. Є люди, які не висовують і носа з дому, коли йде дощ. Є люди які, прикинь, не відрізняють бетер від бехи, а АКМ від АКС. Та їм то і не важливо, то тільки ти чомусь паришся. На тебе дивляться скоса, коли ти у великих кількостях поїдаєш хліб з маслом і запиваєш чаєм. До тебе взагалі ставитимуться трохи насторожено. Щось не те у тобі. Та в кількох сотнях тисяч таких же як ти.

Без сумніву, ти пам'ятатимеш тисячі захопливих історій. І матимеш сотню друзів, яким залюбки їх розповідатимеш. Але це ніколи не буде так весело, як згадувати їх разом зі своїми. Тими, хто ділив з тобою сухпай. Тими, чий голос ти щовечора чув у радійці. Тими, хто страждав разом з тобою на КМБ і з ким ти поїхав у свою першу ротацію. Хто разом з тобою вдивлявся у ніч, як і ти з затамованим диханням слідкував за ланцюжками трасерів у нічному небі та виходами з РСЗО по той бік лінії фронту. Хто як і ти рахував секунди між спалахами і звуками... Хто тирив твої одноразові бритви і посилав тебе на хрін у кубрику, але був готовий віддати за тебе життя.

Ти будеш усе рідше зідзвонюватися з ними. Але ніколи не втрачайте зв'язок, чуєш? Адже інших таких - хороших або поганих - уже не буде, як і не буде нагоди "перевоювати" чи щось змінити. Ти назавжди залишишся бійцем свого взводу - кулеметником, бетеерщиком чи помічником гранатометника. А твій взвод назавжди залишиться з тобою. Ти все життя пам'ятатимеш їх імена і обличчя, бо ті, хто пройшли з тобою війну, стали ріднішими ніж родина. А твій шеврон завжди буде ціннішим, ніж нагороди.

І справа не в тому, що ти сильно змінився чи відвик від родини і друзів. Ти все так само любиш батьків, пригортаєш дітей, обіймаєш дружину і п'єш пиво з приятелями. Просто одного разу поїхавши на війну, ти назавжди залишився там. (Харитін Старський)

Джерело першої ілюстрації: Facebook/Контракт до закінчення особливого періоду

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Історії

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme